Одним з найбільш неприємних моментів, що виникають у процесі розірвання шлюбу, є поділ спільних дітей подружньої пари. Дитяча психіка, яка ще не зміцніла, в подібних ситуаціях відмовляється сприймати сувору реальність і те, що двоє найближчих їй людей вже не будуть разом поряд із нею. В таких ситуаціях дуже важливо звести до мінімуму шкоду інтересам дитини, яка їй наноситься під час сімейних сварок батьків.
Досить часто подружжя при розлученні самі домовляються про визначення місця проживання дитини. При цьому вони письмово або усно укладають договір про порядок відвідування дітей, їх матеріального забезпечення, а також ступінь участі у виховному процесі того з подружжя, який залишається сам. Слід пам’ятати, що позасудові домовленості батьків обов’язково повинні бути затверджені їх спільним малюком, який досяг свого десятиріччя. А з чотирнадцяти років дитина сама вправі вирішувати, з ким і де їй жити.
Якщо по-хорошому не виходить визначити місце проживання дитини?
На жаль, подружжя не завжди дотримуються цивілізованих методів під час вирішення такого педантичного питання, як право на виховання дитини. У випадку виникнення розбіжностей з цього приводу, зацікавлена сторона повинна залучити до вирішення спору орган опіки та піклування, а в крайньому випадку — подати до суду позовну заяву про визначення місця проживання дитини.
При розгляді питання визначення місця проживання дитини, опікунська рада або суд виходять, перш за все, з інтересів дітей. Для цього в судовому засіданні проводиться всебічне вивчення особистостей матері та батька, з’ясовується, наскільки серйозно вони ставляться до процесу виховання. Враховується також вік, стан здоров’я дитини, а також ступінь її особистої прихильності до мами й тата. Якщо ж хтось із батьків має пристрасть до алкоголю чи до наркотиків, то в нього немає жодних шансів на позитивне рішення. Відсутність самостійного матеріального прибутку також є аргументом не на користь цієї особи.
Як свідчить судова практика, у випадку, якщо жоден з батьків не зміг довести свою самостійність при визначенні місця проживання малолітньої дитини, суд або орган опіки на вимогу дідуся, бабусі, або інших близьких для його душі людей, може прийняти рішення про передачу малюка будь-кому з них. Ну а якщо в нього більше зовсім нікого не залишилося, то роститиме та виховуватиме його держава, поки не знайдуться добрі люди, які своїм душевним теплом та турботою зможуть замінити дитині колись найближчих йому людей.
Зразки документів
Зразок договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини
